Iван Гнатюк.
Матерi
"Жди меня, и я вернусь".
К. Симонов
Жди мене, мамо, у кожну хвилину,
Жди у жорстоку добу,-
Доки ти ждатимеш - я не загину,
Я переможу судьбу.
Жди, хоч недоля нас тяжко караә,
Жди у терпiннi, в сльозах,-
Я крiзь розлуку i вiдстань безкраю
Лину до тебе, як птах.
Жди серед ночi - до самого рана,
Жди - чи зима, чи весна,-
Може, якраз я прилину й неждано
Стукну у шибку вiкна.
Жди на Великдень, коли розговлятись
Будеш з малими дiтьми,-
Може, i я завiтаю на свято,
Наче воскреслий з тюрми.
Жди й на Рiздво - не зневiришся, мамо,
Жди - не давайся журбi,-
Може, я пошепки з колядниками
Заколядую тобi.
Жди ненастанно - у дощ i в погоду,
Жди в хуртовину й жару,-
Я повернуся до рiдного роду
И сльози тобi обiтру.
Жди, хоч почуәш, що я вже в могилi,
Не подавай за впокiй,-
Я тобi вогником на небосхилi
Сятиму в пiтьмi тяжкiй.
Жди: що б не сталось - я вирвусь з неволi,
Жди з-пiд землi й з-пiд води,-
Я переможу всi муки i болi,
Тiльки ти жди мене, жди!